|
Мої Голоби - частка України,
мої Голоби - ріднеє село...
| |
Де ти родивсь, те місце найдорожче,
Де ти зростав, де матінка твоя,
Мої Голоби - частка України,
Мої Голоби - рідная земля.
(з пісні "Мої Голоби",
слова Коренги Валентини Петрівни) |
Чим далі ми йдемо вперед, чим далі віддаляємося від минулого, тим більше хочемо знати, що там -
за сивим туманом давнини?
Голоби - селище міського типу (до 1 травня 1957 року село) розкинулось серед мальовничої
слабохвилястої рівнини Південного Полісся. В історичних документах середини XVI ст. село називалось "Головби"
(старожили кажуть, а опис Луцького замку за 1545 рік підтверджує, що назва села походить від назви возіїв лісу -
"головби". Про те, що голобчани возили будівельний ліс аж до Луцька записано в цих же документах: "справляти службу
возом і топором").
Голоби розташовані між залізничною колією та автомагістраллю Київ - Брест, в 27 км на південний схід від
м.Ковеля. До Голобської селищної ради селище Голоби, села Вівчицьк, Бруховичі, Нужель, Калино вник, Погиньки. Населення Голоб
становить 4237 чол. Територія - 715.3 га. По південній і східній окраїні Голоб і навколишніх сіл тече річка Стохід - притока
Прип'яті.
Історична довідка
Селище Голоби багато віків тому було укріпленим старослов'янським городищем, у XIII ст. було знищене після
нападу татар. Пізніше частково відтворене село ввійшло у володіння Литовсько - Польських магнатів (XV ст.). Так, в одному з
архівних документів того часу було записано: "В 1544 році, 29 вересня, в Бресті, королева Бона, дружина Сигізмунда І, видала
указ, по якому вона уступила князю Сангушку придбане нею Луцьке войтовство, а собі бере маєтки з Мельницької волості - Бруховичі,
Козлиничі, Головби..." Після смерті Бони, у 1557 році, всі її маєтки, у тому числі і Голоби, буди приєднані до королівських
(Луцького замку). До 1669 року входили Голоби в склад Литовського князівства, постачали замок Литовського князя Любарта (про що
свідчить запис у одній з книг Луцького замку: "на будівництво ... возять із Мельницької волості, люди господарські, ... села
Козлиничі, Бруховичі, Головби...").
В другій половині XVIII ст. в центрі сучасного парку знаходився "дворець - палаццо" дворян Вільгів. Кругом
палацу ріс розкішний сад, а поряд парк. Вся садиба була обнесена високим частоколом. З півночі її омивав глибокий і широкий став.
Від нього тягнувся заповнений водою глибокий рів, який омивав садибу зі сходу і з півдня. Про минулу велич і розкіш садиби
свідчить лише башта з ламаним дахом, яка служила раніше в'їздною брамою до палацу. Один із дворян Вільгів - Людовик Вільга,
воєвода Черняховський, в 1783 році побудував нині існуючу церкву. Після смерті Людовика маєток став власністю його дочки Юзефи,
яка вийшла заміж за Божедара Подгороденського. Пізніше господарями маєтку стали графи Ронкіри, яким він перейшов як посаг за
дочкою Подгороденських. Їх дочка Марія Подлевська - М'яновська була останньою поміщицею в селі Голоби.
Під час шляхетської Польщі в Голобах відбувалися великі торги, на які приїжджали купці з Литви та інших країн.
В кінці XVIII ст. Голоби, як провінційне містечко, входить до Царської Росії в складі Волинської губернії.
У війні 1812 року всі села Голобської волості були наповнені наполеонівськими військами, яким командував
Шварценберг з головної квартири в Голобах. За повідомленнями Волинського єпископа Даниіла: "Не приятель здесь, как и везде,
сопровождал свое пребывание грабежом и разорением". Георгіївську церкву вони перетворили на стайню. На території села по дорозі
на Радошин відбувся запеклий бій між росіянами і французами. Під час звільнення у вересні 1812 року у Голобах знаходився штаб
російського генерала Барклая де Толлі.
В 1863 році в Голобах будується залізниця Ковель - Голоби - Ківерці - Київ, а також залізнична станція. Через
Голоби прокладається шосейна дорога, що з'єднувала губернський центр Волині - 1900 році внаслідок повстання селян залізнична
станція була спалена. Нову станцію було збудовано в 1903 році, яка в основному збереглася і до наших днів.
В кінці XІX ст. в Голобах відкрилася початкова (церковно - приходська) школа з 3 - річним строком навчання. В
1906 році відкрилось двокласне училище з 5 - річним строком навчання.
Почалася перша світова війна 1914 - 1918 років. По річці Стохід довгий час проходила лінія фронту.
Корисні копалини.
З корисних копалин є цегельні глини, пісок, крейда, торф, місцями трапляються скупчення болотних залізних руд.
Торф іде на паливо та добриво, з крейди випалюють вапно.
Основні підприємства
- сільськогосподарський виробничий кооператив "Дружба", утвор. 01.04.2000 року, голова - Яромчук Валерія Адамівна.
- сільськогосподарський виробничий кооператив "Вікторія", утвор. 01.04.2000 року, голова - Войтюк Микола Микитович.
- сільськогосподарський виробничий кооператив "Калина", утвор. 01.04.2000 року, голова - Омельчук Олександр Дмитрович.
- ДП "Райдуга" ВАТ "Спектр", засн. у 1972 році, випускає хвильову стрічку, фарби, будівельні матеріали. Керівник - Вегера Володимир Миколайович.
- ВАТ "Голобська ПМК - 63", створ. У 1959 році, види діяльності - авто послуги, культотехнічні роботи, керівник - Бенесько Микола Георгійович.
- ВАТ комбінат хлібопродуктів, засн. у 1982 році, види діяльності - виготовлення комбікормів, послуги по зберіганню зерна, директор - Грудзевич Ігор Теофілович.
Освіта, медицина, культура
Для охорони здоров'я людей є районна лікарня №2, поліклініка, дві аптеки.
У селищі є загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів (школа має давню історію заснування, перші згадки про школу датуються кінцем XIX століття).
Сучасне приміщення школи побудоване у 1972 році. На території селища розмістився будинок - інтернат для дітей - інвалідів, дитячий садок, районний будинок культури,
станція юних туристів (заснована у 1995 році). Улюбленим місцем відпочинку є парк та стадіон, де проводяться загально селищні свята. В серпні 1973 року була заснована
музична школа. В селищі 3 бібліотеки - для дорослих, дитяча та шкільна.
Видатні люди села
Божедарник Віктор Володимирович - доктор фізико - математичних наук, професор, ректор Волинського технічного університету
Фурманчук Сусанна Антонівна - доктор медичних наук
Стеблевець Петро Петрович - кандидат технічних наук
Гоголюк Петро Федорович - кандидат технічних наук
Крочук Василь Михайлович - кандидат географічних наук
Присада Володимир Михайлович - кандидат математичних наук
Гануліч Володимир Костянтинович - декан кафедри Львівського політехнічного інституту
Артинюк Олександр Анатолійович - кандидат біологічних наук
Романюк Віктор Олександрович - кандидат технічних наук
Книш Віктор Адамович - декан факультету, доцент Львівського лісотехнічного інституту
Приступлюк Віктор Петрович - декан військової кафедри Одеської архітектурної академії
Брезвін Анатолій Іванович - голова податкової інспекції м. Києва
Щесюк Леся Степанівна - головний фінансовий працівник міністерства паливно - енергетичного комплексуї
Простопчук Василь Васильович - поет, головний редактор газети "Віче"
| 
