18 серпня 2026 року Голобський психоневрологічний інтернат відзначив 65-річчя від дня заснування. За цей час змінювалися покоління, підходи до роботи, будівлі та обставини, однак незмінним залишалося головне — людина, її гідність, право на повагу, підтримку та власний голос.
Урочистості з нагоди ювілею об’єднали працівників закладу, його мешканців, представників органів влади, партнерів, благодійників та всіх, хто в різні роки творив історію установи.
На початку заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять воїнів і мирних жителів, чиї життя забрала російсько-українська війна. Можливість жити, працювати, підтримувати одне одного та сьогодні проводити це свято Україна має завдяки своїм захисникам і захисницям.
Історія закладу бере початок із серпня 1961 року, коли було засновано дитячий будинок, який згодом став Голобським психоневрологічним інтернатом. За 65 років тут було надано соціальні послуги 1246 людям. Заклад розвивався завдяки восьми керівникам та колективам різних років, кожне покоління яких залишало після себе досвід, традиції та відповідальність перед людьми. Сьогодні цю історію продовжують 67 працівників закладу.
Станом на 1 серпня 2026 року в інтернаті проживають 80 осіб з інвалідністю, серед них — 10 внутрішньо переміщених людей, які прибули з Покровського психоневрологічного інтернату Донецької області та Любомирівського психоневрологічного інтернату Запорізької області.
Із липня 2023 року колектив закладу очолює Володимир Ковальчук. Під час урочистостей він привітав присутніх із ювілеєм та подякував працівникам, ветеранам, партнерам і благодійникам за щоденну працю, небайдужість і підтримку.
Вітання з нагоди 65-річчя також прозвучали від голови Волинської обласної ради Григорія Недопада, директорки Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної ради Оксани Гобод, депутата Волинської обласної ради, помічника народного депутата України Вячеслава Рубльова Юрія Харченка, голови Голобської територіальної громади Сергія Гарбарука, голови Волинської обласної профспілки соціальної сфери Софії Сагаль та директорки відокремленого підрозділу Спеціальної Олімпіади України у Волинській області Катерини Свіщевої.
До святкових привітань долучилася голова Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен. Вона відзначила важливу роль колективу Голобського психоневрологічного інтернату, побажала працівникам наснаги, витримки та нових здобутків, а мешканцям закладу — тепла, турботи й відчуття дому.
Особливим подарунком для інтернату пральна машина, яку Ольга Черен передала від імені очільниці та співзасновниці німецької благодійної організації Ukraine-Hilfe Berlin e.V. Тетяни Селл, яка базується в Берліні та з лютого 2022 року активно допомагає Україні та мецената Torsten Krieger. Така підтримка є важливою для забезпечення належних умов проживання людей, які перебувають у закладі.
Під час урочистостей працівникам закладу вручили почесні грамоти та подяки. До присутніх також звернулися колишні керівники закладу — Тамара Наумчик та Микола Пруд. Їхні спогади стали важливою частиною святкової зустрічі, адже за кожним етапом розвитку інтернату стоять люди, які присвятили йому роки свого професійного життя.
Символом ювілейного свята стали чорнобривці. Для багатьох українців ці квіти асоціюються з рідним домом, пам’яттю та теплом. Вони щороку знову розквітають, як і продовжується історія закладу — у щоденній праці його колективу, у здобутках мешканців, у підтримці громади та партнерів.
Після офіційної частини гості долучилися до святкового винесення ювілейного торта, оглянули тематичні локації на території інтернату, поспілкувалися з працівниками та мешканцями, зробили спільні фото й ознайомилися з творчими роботами людей, які проживають у закладі.
Особливу увагу привернула локація «Чорнобривцетерапія», де гості могли отримати символічні подарунки та забрати із собою частинку ювілейного свята.
65 років — це не лише дата. Це тисячі людських історій, щоденна праця, турбота, підтримка та відповідальність. І сьогодні Голобський психоневрологічний інтернат продовжує свій шлях, відкриваючи нову сторінку історії — разом із людьми, для яких цей заклад став місцем роботи, підтримки та домом.
